Опис
У своїй фундаментальній праці «Чому нації занепадають» економіст Дарон Аджемоґлу та політолог Джеймс Робінсон дають сміливу та аргументовану відповідь на одне з найважливіших питань в історії людства: чому одні країни є багатими та процвітаючими, а інші — бідними та нестабільними. Автори відкидають традиційні теорії, що пояснюють нерівність географією, кліматом, культурою чи невіглаством лідерів, і висувають натомість власну, потужну концепцію, в основі якої лежить ключова роль інститутів. Головна теза книги полягає в тому, що саме політичні та економічні інститути, що склалися в тій чи іншій країні, визначають її долю. Аджемоґлу та Робінсон ділять інститути на два основні типи: інклюзивні та екстрактивні.
Інклюзивні економічні інститути заохочують участь широких верств населення в економічній діяльності, захищають права приватної власності, забезпечують рівні умови для всіх та створюють стимули для інновацій і технологічного розвитку. Вони, у свою чергу, спираються на інклюзивні політичні інститути, які є плюралістичними, розподіляють владу і встановлюють обмеження для правителів, не дозволяючи вузькій еліті узурпувати контроль. На противагу їм, екстрактивні інститути створені для того, щоб викачувати ресурси з однієї частини суспільства на користь іншої, зазвичай невеликої правлячої еліти. Екстрактивні економічні системи не захищають приватну власність (окрім власності еліти), створюють перешкоди для входу на ринок та не мають жодних стимулів до розвитку, адже будь-який прогрес може загрожувати існуючому розподілу влади та багатства.
Використовуючи величезний масив історичних прикладів, що охоплюють століття та континенти, автори переконливо ілюструють свою теорію. Вони порівнюють долі Північної та Південної Кореї, які, маючи спільну культуру та географію, розійшлися діаметрально протилежними шляхами через різні інституційні моделі. Вони аналізують, чому індустріальна революція почалася саме в Англії з її інклюзивними інститутами, і чому багато інших імперій, таких як Османська чи Австро-Угорська, свідомо гальмували розвиток, боячись “творчого руйнування”. Книга пояснює, чому Ботсвана стала однією з найуспішніших африканських країн, а сусідні держави, такі як Зімбабве, загрузли в бідності та тиранії. Автори показують, що процвітання не є неминучим і його не можна “імпортувати” у вигляді іноземної допомоги, якщо в країні зберігаються екстрактивні інститути. Ця праця є потужним закликом до розуміння того, що боротьба за плюралістичні політичні інститути та відкриту економіку є ключовою умовою для досягнення довгострокового добробуту та процвітання нації.
Чому нації занепадають Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон (українською)
