Опис

У спекотному перуанському містечку Талара стається жахливий злочин. Пастушок знаходить у кам’янистій пустці понівечене тіло молодого солдата. Вбивця повісив жертву, попалив її сигаретами та настромив на гілляку. Молодий поліцейський Літума вражений до глибини душі. Його напарник, досвідчений лейтенант Сильва, береться за розслідування. Убитим виявляється Паломіно Молеро — солдат авіабази, який нещодавно дезертирував. Він був талановитим гітаристом і співаком болеро. Мати жертви, донья Асунта, розповідає, що син пішов до армії добровільно. Для хлопця це було питанням життя і смерті. Він тікав від когось або чогось у П’юрі.

Слідство приводить поліцейських до командира авіабази — полковника Міндро. Полковник — холодний, пихатий расист, який зневажає поліцію. Він відмовляється співпрацювати і дає зрозуміти, що вважає справу закритою. Літума дізнається, що Паломіно був закоханий. Його коханою виявляється Алісія Міндро — донька самого полковника. Дівчина дивна, тендітна, із хворобливими фантазіями. Лікарі називають її стан англійським словом «ділужн» — хвороблива вигадка. Алісія стверджує, що кохала Паломіно й утекла з ним. Вони провели дві ночі в селищі Амотапе, шукаючи священика. Їхнє кохання перетнуло расові та соціальні бар’єри.

Полковник заперечує саму можливість такого кохання. Він переконаний, що метис із кварталу Кастилія не гідний його доньки. Під час допитів спливає ім’я ревнивого офіцера Рікардо Дюфо. Виявляється, Дюфо був нареченим Алісії і страждав від ревнощів. Літума та лейтенант дізнаються, що вбивць було двоє. Свідок донья Лупе описує, як чоловіки в уніформі приїхали по закоханих. Паломіно жорстоко покарали за те, що він «заліз у чужий город». Полковник увесь час прикривав справжніх убивць. Він боявся скандалу, який зганьбив би його ім’я та доньку. Расизм і зневага до «нижчих» стали справжньою причиною трагедії.

У фіналі полковник Міндро зустрічає поліцейських на березі моря. Він намагається виправдати жорстокість, називаючи її зайвою, але не кається. Він зізнається, що вбив би Паломіно швидко і чисто, кулею в потилицю. Після цієї розмови стається страшне — лунає постріл. Літума знаходить записку й розуміє, що полковник убив свою доньку і себе. Так таємниця смерті Паломіно Молеро розкрита, але справедливості немає. Літуму переводять у далекий департамент Хунін як покарання за старанність. Цей роман — гострий соціальний детектив про расизм і безкарність. Він залишає гіркий післясмак і змушує замислитися.