Опис
Мене звати Дружко, і я хороший собака. Я гріюся на сонці на дерев’яній пристані, яка виступає над ставком на Фермі. Моє хутро чорне, але лапи з часом побіліли. Я прожив довге й повне життя з хлопчиком на ім’я Ітан. Це друге літо без Ітана, який помер минулого року. Його смерть принесла мені біль, гостріший за все, що я переживав. Тепер цей біль послабшав і більше нагадує ниття в животі. Лише сон погамовує його: доки я сплю, Ітан біжить крізь сни поряд зі мною. Я старий собака і знаю, що скоро прийде набагато глибший сон. Раніше мене звали Тобі, Бейлі, Еллі, а тепер я Дружко.
Переді мною непевним кроком дибає до краю пристані маленька дівчинка. Це Клеріті, онучка Ітана, одягнена в білі пишні штанці. Вона хилитається на кожному кроці, а її мати Ґлорія стоїть нерухомо. Раптом повідець Клеріті вислизає з рук Ґлорії. Я відчуваю необхідність врятувати дівчинку, яка ризикує впасти у ставок. Ґлорія не звертає уваги на мій гавкіт. Тож я стрибаю у воду, щоб врятувати Клеріті. Ґлорія називає мене поганим собакою, хоча я врятував її дитину. Але Ганна, дружина Ітана, завжди захищає мене. Я люблю Ганну так само, як колись любив Ітана.
З часом я народжуюся знову цуценям на ім’я Моллі. У домі жінки на ім’я Дженніфер я живу разом зі своїм братом Роккі. Там повно собак: Софі, Містер Черчилль, Барні та сором’язлива Дейзі. Одного дня Клеріті, яка тепер називає себе Сі Джей, приходить по мене. Вона забирає мене додому, попри заборону своєї матері Ґлорії. Мені доводиться ховатися в закутку під сходами, щоб Ґлорія мене не знайшла. Сі Джей вчить мене бути тихою та слухняною собакою. Ми разом переживаємо багато пригод і труднощів. Коли Ґлорія відвозить мене до притулку, Сі Джей рятує мене. Разом із Трентом, хлопцем Сі Джей, ми їдемо до Каліфорнії.
Пізніше я народжуюся знову і знову, щоразу з новим ім’ям. Я стаю Максом у Нью-Йорку, де Сі Джей вигулює собак. Великий пес Дюк та кішка Кросівка стають моєю новою родиною. Я дбаю про Сі Джей, коли вона хворіє, і про Трента. Коли Трент помирає, я втішаю Сі Джей своєю присутністю. Наприкінці життя я стаю терапевтичним собакою на ім’я Тобі. Я втішаю людей у госпісі та допомагаю їм у найтяжчі миті. Коли Сі Джей іде з життя, я кладу голову їй на груди. Наприкінці я бачу всіх, кого любив: Ітана, Ганну, Трента й Сі Джей. Вони стоять біля золотих берегів і вітають мене. Я був хорошим собакою, і це моя винагорода. Це зворушлива історія про вірність, любов і безкінечну відданість собаки своїй людині.
