Що таке антична філософія П’єр Адо (українською)

Опис

П’єр Адо (1922—2010) — видатний французький філософ, філолог і знавець античних текстів. Він був професором престижного Колеж де Франс і перекладачем творів античних авторів. Його книжка «Що таке антична філософія?», опублікована 1995 року, посідає особливе місце в його творчості. Цей твір став для Адо нагодою викласти власну концепцію філософії. У ньому він підсумував багаторічний досвід роботи з філософськими текстами давнини. Головна теза книги проста і водночас революційна. Філософія в античності була передусім способом життя, а не теоретичною дисципліною. Античні мислителі не будували абстрактних систем заради самих систем. Вони прагнули змінити життя людини та її сприйняття світу. Філософський дискурс народжується з життєвого вибору, а не навпаки.

Адо починає дослідження з походження самого слова «філософія». Воно означає «любов до мудрості» і було винайдене греками. Автор аналізує філософію до філософів — мислителів-досократиків. Він розглядає гомерівську традицію та поняття пайдеї, тобто виховання. Окрема увага приділена постаті Сократа та його знаменитому «я знаю, що нічого не знаю». Сократ сам своєю присутністю зобов’язував людей робити себе предметом запитування. Платон у «Бенкеті» визначив філософа як того, хто жадає мудрості. Академія Платона була не лише школою теорії, а формою життя. Аристотель запропонував «теоретичну» форму життя згідно з розумом. Кожна школа пропонувала власний шлях до щастя та мудрості.

Епікурейці вправлялися в мистецтві радості та звільнення від страхів. Стоїки навчали дисципліни бажань і мужнього прийняття долі. Скептики прагнули спокою душі через утримання від суджень. Кініки, як Діоген, доводили простоту життя до крайнощів. Філософські школи були спільнотами друзів, що разом вправлялися в мудрості. Центральне місце в книзі займає поняття духовної вправи. Це медитація, концентрація, вправляння в думці про смерть. Фізика також стає духовною вправою — спогляданням природи. «Погляд згори» дозволяє побачити речі в перспективі всесвіту. Марк Аврелій та Епіктет стають прикладами філософії як щоденної практики.

Адо простежує, як християнство перейняло античні духовні вправи. У середньовіччі філософія дедалі більше стає теоретичною дисципліною. Схоластика перетворила її на коментування авторитетних текстів. Проте античне розуміння філософії ніколи не зникало повністю. Кант називав філософію «доктриною та вправлянням у мудрості». Монтень, Декарт і Ніцше зберігали вірність античному ідеалу. Завжди існували дві концепції філософії: дискурсивна та життєва. Книга покликана не лише інформувати, а й формувати читача. Адо пропонує новий спосіб прочитання філософських текстів. Античні твори писалися, щоб справити вплив на душі, а не викласти систему. Це глибоке дослідження змінює уявлення про саму сутність філософії. Українською книгу переклав Сергій Йосипенко, видавництво «Новий Акрополь».