Опис

Ця книжка видатного італійського філософа та історика Паоло Россі — своєрідний маніфест про їжу. Сам автор зазначає, що цей твір не зовсім про їжу, а радше про світ ідей. Россі досліджує зв’язок їжі з культурою, історією та духовним життям людини. Він розглядає їжу як посередницю між природою та культурою. Приготування страв стає способом відігнати злих духів і небезпеку. Россі наводить приклади з антропології, літератури та філософії. Він згадує Леві-Стросса та його «Сире й варене». Способи споживання їжі можуть розповісти багато про суспільство. Автор аналізує, чому в одних культурах мурахи — делікатес. В інших же вони викликають відразу та огиду.

Россі проводить читача крізь історію голоду та достатку. Він нагадує, що голод століттями був нормою для більшості людства. Цинга, дизентерія та тиф були звичайними супутниками недоїдання. Автор згадує героя Чарлі Чапліна з «Золотої лихоманки». Той із насолодою їсть власні зварені черевики. Книжка торкається і страшних сторінок канібалізму. Россі розповідає про Джефрі Дамера — «канібала з Мілуокі». Він згадує історію Арміна Майвеса з Ротенбурга. Цей чоловік знайшов через інтернет добровольця, який дозволив себе з’їсти. Такі історії, на думку автора, віддзеркалюють темні грані людської природи.

Окремий розділ присвячений сучасній одержимості їжею. Россі зазначає, що в нашому світі, де їжі вдосталь, споживання стало манією. Мільйони людей страждають від нервової орторексії — маніакальної одержимості «правильною» їжею. Інші, навпаки, перетворили їжу на ворога. Анорексія стає формою повільного самогубства для тисяч молодих людей. Автор аналізує чотири тенденції сучасного харчування. Це натуральність, етнічність, фаст-фуд і макробіотичні системи. Россі критикує систему «МакДональдз» як символ глобалізації. Він цитує дослідження про мільярд ситих і вісімсот мільйонів голодних. Світова система харчування залежить від мультинаціональних компаній. Частина людства страждає від ожиріння, а інша — від дистрофії.

Книжка написана з неперевершеною ерудицією та вишуканим стилем. Місцями вона нагадує неспішну оповідь мудрого співрозмовника. Россі ділиться найінтимнішим, ніби знає, що це його остання книжка. Він розглядає їжу під мікроскопом історії ідей. Тут і пости святих, і вампірська мода, і культ Ани. Автор доходить гірких висновків про споживацьке суспільство. Проте його оповідь сповнена гумору та теплоти. Це глибока філософська розвідка про найважливішу потребу людини. Після прочитання ви інакше сприйматимете саме поняття «їсти». Книга залишає по собі довгі роздуми та бажання перечитувати.